Різновид пальово-стрічкового фундаменту – основа будинку із забуреними в ґрунт палями та бетонним ростверком по периметрах будівельної конструкції. Будують пальово-стрічкові фундаменти дрібного залягання у наступних випадках:
- зводиться будівля з легких матеріалів – СІП-панелей, інших каркасних конструкцій або методом блокового будівництва з пінобетону, газобетону;
- ефективність технології проявляється лише на слабких ґрунтах, у місцевості з підвищеним рівнем води у поверхневих шарах землі, на крутих схилах, а також у сейсмонебезпечних зонах;
- якщо існує необхідність посилення стрічкового дрібнозаглибленого фундаменту.
В інших варіантах будівництва використання паль може виявитися марним або навіть небезпечним для збудованого будинку. Якщо ґрунти під палями мають різні властивості щодо насичення водою та складу матеріалів, то палі можуть негативно вплинути на стійкість будівельної конструкції. У проектуванні об’єкта слід враховувати геологічні особливості місцевості – промерзання ґрунту в зимовий період та стан ґрунтових вод.
Будівництво пальово-стрічкового фундаменту
- розмітка біля контурів майбутнього стрічкового фундаменту. План переносять на очищену від сміття та споруд ділянку за допомогою будівельного шнура та кілочків. Після перевірки розмірів по всіх сторонах і діагоналях, а також по прямих кутах приступають до земляних робіт;
- копання траншей під стрічковий фундамент на глибину, яка нижче ростверку на 10-20 сантиметрів, щоб підсипати пісок під бетон;
- по кутах та по периметру бурять свердловини під палі. Глибина визначається залежно від рівня промерзання ґрунту взимку. У нашій кліматичній зоні мерзлота проникає не нижче одного метра, але свердловину слід пробивати не менше ніж на 1,5 метра щодо поверхні землі. Бурильні механізми виймають ґрунт без осипання всередину свердловини, якщо земля досить щільна;
- якщо грунт слабкий і обсипається, використовують обсадні труби, які захищають стінки свердловини. Через таку трубу заливають бетонну суміш, поступово піднімаючи її по стволу свердловини у міру заповнення бетоном. Міцність бетонної пали надає сталевий каркас, сплетений з арматури. Верхня частина арматурної сітки виступає над поверхнею і досягає рівня майбутнього каркаса ростверку;
- монтаж дерев’яної опалубки та тривимірної арматурної сітки, зібраної за допомогою в’язального дроту. Пруття паль та фундаментної стрічки пов’язують між собою;
- заливка ростверку бетонною сумішшю. Щільність та відсутність повітряних порожнин у монолітному бетоні досягається вібрацією бетонної маси електричним вібратором або ручним прийомом. Бетонна стрічка може бути повністю нижче рівня землі, частково над нею або нижньою поверхнею – нарівні з навколишньою місцевістю. Звичайний спосіб розподілу висот: 10 см – під землею, 20-40 см – над поверхнею як цоколь будинку;
- опалубку знімають через кілька днів, коли бетон набирає достатньої міцності;
- при повному застиганні бетонної маси проводять заходи з гідроізоляції поверхонь: бетон покривають шаром бітумної мастики, смугою рулонного руберойду або іншим матеріалом на основі бітуму.